Можливість використання у освітньо-виховному процесі фольклорних творів обґрунтовувалася ще К.Д. Ушинським. Тексти казок містять прекрасні приклади художньо-образотворчих багатств української мови. Педагогічний аспект даного підходу полягає в тому, щоб цінності народної культури, моральні закони, укладені в казці, стали вимогами для розвитку, стійкими життєвими орієнтирами, шляхом переведення їх в суб'єктивні ціннісні орієнтації.
Дуже важливо, що діти осягають усі премудрості театрального мистецтва - у грі. Саме в грі все неможливе стає можливим – це справді дає великий емоційний імпульс і активність творчому мисленню дитини. Гра – вільний прояв активності. Початок гри вимагає відриву від дійсності, постановки себе в умовну ситуацію прийняття нової ролі, переживання, іншого світовідчуття, інших почуттів. Вона викликає в дитині творчий пошук:уміння перевтілюватися, швидко ввійти до нового образу, бути іншим, залишаючись собою. Гра розширює горизонти емоційної культури особистості. Театралізована діяльність – універсальний засіб розвитку. Відбиваючи й моделюючи різноманітні життєві ситуації, вона розширює коло інтересів і удосконалює здібності особистості. Діяльність розвиває самодіяльну творчість, яка потім може легко перейти в професійну.
Драматизація надає великий вплив на мову дитини. Дитина засвоює багатство рідної мови, його виражальні засоби, використовує різні інтонації, відповідні характеру героїв та їх вчинкам, намагається говорити чітко, щоб її всі зрозуміли. Театралізовані ігри користуються незмінною любов'ю, оскільки учні бачать світ довкола себе через образи,фарби, звуки.
Тематика і зміст театральних постановок мають моральну спрямованість, яка криється в кожній казці, літературному творі. Це чесність, чуйність, доброта, сміливість. Улюблені герої стають зразками для наслідування. Дитина починає ототожнювати себе з улюбленим персонажем. Здатність до такої ідентифікації і дозволяє через образи театралізованої постановки впливати на дітей. Із задоволенням перевтілюючись в улюблений образ, учень добровільно приймає й привласнює властиві йому риси. Самостійне розігрування ролі дітьми дозволяє формувати досвід моральної поведінки, уміння вступати у відповідність з моральними нормами. Оскільки позитивні властивості заохочуються, а негативні засуджуються, то діти здебільшого хочуть наслідувати добрим, чесним персонажам. А схвалення дорослими гідних вчинків створює в них відчуття задоволення, що слугує стимулом до подальшого контролю за своєю амбіційною поведінкою.
Народні традиції – багата основа формування в підростаючого покоління почуття поваги та поклоніння моральним устоям наших предків, природі, світобудові. Сьогодні залишилось не так багато сімей, де зберегли пам'ять про обряди, ритуали, життєвий побутукраїнського народу. Беручи участь у святах і театралізованих постановках з народними традиціями, дитина розвиває свої художньо – творчі задатки, самостійність, самодіяльність, повертає себе до початків культури й природного пізнання народу.
Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального й духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам.
Саме з цією метою мною було опрацьовано навчальні посібники: О.С. Падалка «Педагогічні технології», О.М.Пєхота «Освітні технології», О.Пометун, Л.Пироженко «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання», статті в журналах «Початкова школа», «Початкова освіта».
Дуже важливо, що діти осягають усі премудрості театрального мистецтва - у грі. Саме в грі все неможливе стає можливим – це справді дає великий емоційний імпульс і активність творчому мисленню дитини. Гра – вільний прояв активності. Початок гри вимагає відриву від дійсності, постановки себе в умовну ситуацію прийняття нової ролі, переживання, іншого світовідчуття, інших почуттів. Вона викликає в дитині творчий пошук:уміння перевтілюватися, швидко ввійти до нового образу, бути іншим, залишаючись собою. Гра розширює горизонти емоційної культури особистості. Театралізована діяльність – універсальний засіб розвитку. Відбиваючи й моделюючи різноманітні життєві ситуації, вона розширює коло інтересів і удосконалює здібності особистості. Діяльність розвиває самодіяльну творчість, яка потім може легко перейти в професійну.
Драматизація надає великий вплив на мову дитини. Дитина засвоює багатство рідної мови, його виражальні засоби, використовує різні інтонації, відповідні характеру героїв та їх вчинкам, намагається говорити чітко, щоб її всі зрозуміли. Театралізовані ігри користуються незмінною любов'ю, оскільки учні бачать світ довкола себе через образи,фарби, звуки.
Тематика і зміст театральних постановок мають моральну спрямованість, яка криється в кожній казці, літературному творі. Це чесність, чуйність, доброта, сміливість. Улюблені герої стають зразками для наслідування. Дитина починає ототожнювати себе з улюбленим персонажем. Здатність до такої ідентифікації і дозволяє через образи театралізованої постановки впливати на дітей. Із задоволенням перевтілюючись в улюблений образ, учень добровільно приймає й привласнює властиві йому риси. Самостійне розігрування ролі дітьми дозволяє формувати досвід моральної поведінки, уміння вступати у відповідність з моральними нормами. Оскільки позитивні властивості заохочуються, а негативні засуджуються, то діти здебільшого хочуть наслідувати добрим, чесним персонажам. А схвалення дорослими гідних вчинків створює в них відчуття задоволення, що слугує стимулом до подальшого контролю за своєю амбіційною поведінкою.
Народні традиції – багата основа формування в підростаючого покоління почуття поваги та поклоніння моральним устоям наших предків, природі, світобудові. Сьогодні залишилось не так багато сімей, де зберегли пам'ять про обряди, ритуали, життєвий побутукраїнського народу. Беручи участь у святах і театралізованих постановках з народними традиціями, дитина розвиває свої художньо – творчі задатки, самостійність, самодіяльність, повертає себе до початків культури й природного пізнання народу.
Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального й духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам.
Саме з цією метою мною було опрацьовано навчальні посібники: О.С. Падалка «Педагогічні технології», О.М.Пєхота «Освітні технології», О.Пометун, Л.Пироженко «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання», статті в журналах «Початкова школа», «Початкова освіта».
Комментариев нет:
Отправить комментарий