Театральна педагогіка передбачає особистісно-орієнтований підхід до виховання дітей і створює умови, в яких природним чином в процесі творчого спілкування з дорослим забезпечується суб'єктивна позиція дитини. З точки зору гуманістичної позиції все діти - обдаровані, і завдання педагога - розкрити талант кожної дитини, дати йому можливість повірити в себе, відчути свою успішність.
У молодшому шкільному віці дуже важливо оточити дитину увагою, турботою, любов'ю з боку дорослих. Атмосфера добра й любові викличе відповідні почуття й у дітях, виховає в них довіру до світу й потребу самим дарувати любов іншим людям. А це найголовніший талант, який потрібно розкрити й зберегти в кожній людині.
Театр - один з найдемократичніших і доступних видів мистецтва для дітей, він дозволяє вирішити багато актуальних проблем сучасної педагогіки й психології, пов'язані з художньою освітою й вихованням дітей; формуванням естетичного смаку; моральним вихованням; розвитком комунікативних якостей особистості; навчанням вербальними й невербальними видам спілкування; вихованням волі, розвитком пам'яті, уяви, ініціативності, фантазії, мови (діалогу і монологу); створенням позитивного емоційного настрою, зняттям напруженості, рішенням конфліктних ситуації через гру.
Театральна діяльність - це найпоширеніший вид дитячої творчості. Заняття театралізованої діяльністю допомагають розвинути інтереси й здібності дітей, сприяють загальному розвитку, прояву допитливості, прагнення до пізнання нового, засвоєння нової інформації та нових способів дії, розвитку асоціативного мислення: наполегливості, цілеспрямованості прояву загального інтелекту, емоцій в ході програвання ролей.
Часті виступи на сцені перед глядачами сприяють реалізації творчих сил і духовних потреб дитини, розкріпаченню й підвищенню самооцінки. Чергування функцій виконавця й глядача, які постійно бере на себе дитина, допомагають йому продемонструвати товаришам свою позицію, уміння, знання, фантазію. Театральні ігри та вистави дозволяють учням з великим інтересом і легкістю занурюватися у світ фантазії, навчають помічати й оцінювати свої й чужі промахи. Діти стають більш розкутими, товариськими; вони вчаться чітко формулювати свої думки та викладати їх публічно, тонше відчувати й пізнавати навколишній світ.
З практики своєї роботи я зробила висновок, що будь-яке завдання будь-якої освітньої діяльності вирішується дітьми легше, простіше й швидше, якщо вони її обіграють. Тому театралізована діяльність стала значним помічником у підготовці й проведенні безпосередньо навчального процесу. Театралізовані ігри здійснюються в інтеграції всіх освітніх областей. Вони допомагають учителю, люблячому своїх дітей, створювати радісну, невимушену обстановку в класі. Займаючись з дітьми театром, я ставлю перед собою мету - зробити життя своїх учнів цікавим і змістовним, наповнити його яскравими враженнями, цікавими справами, радістю творчості. Я завжди прагну до того, щоб навички, отримані в театралізованих іграх, діти могли використовувати в самостійної діяльності.
Я впевнена, що кожну дитину можна залучити до народної культури, розвинути її творчі, художні здібності. Свою інноваційну діяльність бачу в тому, щоб допомогти іншим педагогам та батькам учнів змінити традиційний підхід в організації театрально-ігрової діяльності.
Зазвичай театралізована діяльність починається з ознайомлення дітей із змістом казки, бесіди про те, що знаходиться на поверхні. Це перший – аналітичний етап у роботі з казкою. Для цього пропоную учням відповісти на запитання: «Хто? Що? Де? Як?». Казка це «багатошаровий пиріг». Кожен шар має свій сенс:
· В основі життя лежить праця, і який б ти не був малий і слабкий, працюй: може саме твоєї крихітної сили й не вистачить, щоб завершити спільну справу. (Ріпка)
· До якого б роду-племені не відносилися б люди, важливо жити з ними у світі. Колективна дружба - основа благополуччя. (Теремок)
· Слово старших виконано мудрістю, послух позбавляє дітей від багатьох бід. (Коза і козенята)
· Будь вірний дружбі (Кот, лисиця і півень), не залишай слабкого в біді, будь сміливим і чесним (Заячина хатинка).
Не всі казкові уроки відразу зрозумілі дітям, тому виникає потреба в другому етапі роботи з казкою.
Другий етап – оперативний. Саме на цьому етапі доцільно використовувати сучасну освітню виховну технологію ТРРЗ – теорію розв’язання розвивальних завдань. Автори цієї теорії Г. Альштуллер та М. Шустерман узяли за основу спадщину дивовижного казкаря Д. Родарі. Відповідно до цієї теорії, діти мають навчитися по-своєму не тільки сприймати зміст казок, але й творчо змінювати хід подій. На цьому етапі даються відповіді на запитання «добре - погано», тобто розкривається «таємниця подвійного». «Таємниця подвійного» - це наявність протиріч в об’єкті, коли в ньому є щось добре, а щось – погане, щось – корисне, а щось – шкідливе, щосьзаважає, а щось потрібне. Наприклад: Баба – Яга – зла, недобра, обманює казкових героїв, не вміє правильно поводитися – це погано. Але Баба – Яга – хоробра, сама безліч років живе в лісі й нікого не боїться; спритна – має кістяну ногу, а так вправно літає на своїй ступі; винахідлива – завжди вигадує спосіб, як досягти своєї мети.
Будь – яке проблемне завдання, що не має одного правильного рішення, активізує дитячу творчість, позбавляє дитину психологічної інерції. Для цього на уроках з позакласного читання я застосовую нестандартні технології в роботі з казкою:
- Переплутування казкових героїв(Казковий калейдоскоп);
- Змінювання характеру героя (Троє поросят, або Казка про те, як вовк став добрим);
- Змінювання кінця казки (Колобок, або Стара казка по- новому).
Така робота дає змогу уникнути стереотипів, йти відомим раніше шляхом. Діти вчаться розв’язувати будь – яку ситуацію, використовувати чари фантастичних та казкових істот, розв’язувати певне завдання, виходячи зі складної ситуації. Непомітно для себе дитина розкриває свої потаємні бажання, поліпшує взаємини з оточуючими. Така робота – один із дієвих засобів зробити мислення дітей продуктивнішим, розвинути їхню творчу уяву, спрямувати її на добро.
З практики своєї роботи я зробила висновок, що будь-яке завдання будь-якої освітньої діяльності вирішується дітьми легше, простіше й швидше, якщо вони її обіграють. Тому театралізована діяльність стала значним помічником у підготовці й проведенні безпосередньо навчального процесу. Театралізовані ігри здійснюються в інтеграції всіх освітніх областей. Вони допомагають учителю, люблячому своїх дітей, створювати радісну, невимушену обстановку в класі. Займаючись з дітьми театром, я ставлю перед собою мету - зробити життя своїх учнів цікавим і змістовним, наповнити його яскравими враженнями, цікавими справами, радістю творчості. Я завжди прагну до того, щоб навички, отримані в театралізованих іграх, діти могли використовувати в самостійної діяльності.
Я впевнена, що кожну дитину можна залучити до народної культури, розвинути її творчі, художні здібності. Свою інноваційну діяльність бачу в тому, щоб допомогти іншим педагогам та батькам учнів змінити традиційний підхід в організації театрально-ігрової діяльності.
Зазвичай театралізована діяльність починається з ознайомлення дітей із змістом казки, бесіди про те, що знаходиться на поверхні. Це перший – аналітичний етап у роботі з казкою. Для цього пропоную учням відповісти на запитання: «Хто? Що? Де? Як?». Казка це «багатошаровий пиріг». Кожен шар має свій сенс:
· В основі життя лежить праця, і який б ти не був малий і слабкий, працюй: може саме твоєї крихітної сили й не вистачить, щоб завершити спільну справу. (Ріпка)
· До якого б роду-племені не відносилися б люди, важливо жити з ними у світі. Колективна дружба - основа благополуччя. (Теремок)
· Слово старших виконано мудрістю, послух позбавляє дітей від багатьох бід. (Коза і козенята)
· Будь вірний дружбі (Кот, лисиця і півень), не залишай слабкого в біді, будь сміливим і чесним (Заячина хатинка).
Не всі казкові уроки відразу зрозумілі дітям, тому виникає потреба в другому етапі роботи з казкою.
Другий етап – оперативний. Саме на цьому етапі доцільно використовувати сучасну освітню виховну технологію ТРРЗ – теорію розв’язання розвивальних завдань. Автори цієї теорії Г. Альштуллер та М. Шустерман узяли за основу спадщину дивовижного казкаря Д. Родарі. Відповідно до цієї теорії, діти мають навчитися по-своєму не тільки сприймати зміст казок, але й творчо змінювати хід подій. На цьому етапі даються відповіді на запитання «добре - погано», тобто розкривається «таємниця подвійного». «Таємниця подвійного» - це наявність протиріч в об’єкті, коли в ньому є щось добре, а щось – погане, щось – корисне, а щось – шкідливе, щосьзаважає, а щось потрібне. Наприклад: Баба – Яга – зла, недобра, обманює казкових героїв, не вміє правильно поводитися – це погано. Але Баба – Яга – хоробра, сама безліч років живе в лісі й нікого не боїться; спритна – має кістяну ногу, а так вправно літає на своїй ступі; винахідлива – завжди вигадує спосіб, як досягти своєї мети.
Будь – яке проблемне завдання, що не має одного правильного рішення, активізує дитячу творчість, позбавляє дитину психологічної інерції. Для цього на уроках з позакласного читання я застосовую нестандартні технології в роботі з казкою:
- Переплутування казкових героїв(Казковий калейдоскоп);
- Змінювання характеру героя (Троє поросят, або Казка про те, як вовк став добрим);
- Змінювання кінця казки (Колобок, або Стара казка по- новому).
Така робота дає змогу уникнути стереотипів, йти відомим раніше шляхом. Діти вчаться розв’язувати будь – яку ситуацію, використовувати чари фантастичних та казкових істот, розв’язувати певне завдання, виходячи зі складної ситуації. Непомітно для себе дитина розкриває свої потаємні бажання, поліпшує взаємини з оточуючими. Така робота – один із дієвих засобів зробити мислення дітей продуктивнішим, розвинути їхню творчу уяву, спрямувати її на добро.
Побудова ланцюжка послідовних подій допомагає краще зрозуміти й відчути сюжетну логіку казки, прожити разом з героєм казки його життя. А ще можна запропонувати дітям зазирнути в минуле чи майбутнє персонажів: уявити, що відбувалося раніше з тим чи іншим героєм і що могло б трапитися далі. Наприклад, розповісти, як усе складеться для Колобка, коли він повернеться до баби та діда; як зміниться характер та життя Кози–Дерези після того, як її виженуть із Зайчикової хатки. Отака «прогулянка» в минуле казкових героїв має виховне спрямування. Фантазуючи, дитина вчиться не лише осмислювати описані події, але й аналізувати певні життєві ситуації, передбачати наслідки конкретних дій та вчинків і можливі реакції на них однолітків та дорослих.
Найпоширенішою технологією ситуативного моделювання в початкових класах вважаю розігрування ситуації за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація»). Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомагає учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє розвитку уяви й навичок критичного мислення.
Я прийшла до висновку, що найбільш ефективна форма роботи з батьками - це творча майстерня. Підвищити інтерес батьків до театралізованої діяльності допомогли театральні зустрічі, де батьки були активними учасниками й партнерами з виконанняролей у спектаклях, виготовлення костюмів для дітей.
Сама творча атмосфера зустрічей та спільної діяльності дитини з батьками спонукає розкритися, пізнати свою дитину, його здібності, дає можливість пишатися дитиною. Це допомагає не тільки налагодити емоційний контакт з батьками, поліпшити їх відносини, але й стати своєрідним клубом для дітей та батьків.
Основою спілкування з учнями вважаю доброзичливість і щирість, принциповість і відповідальність, бо саме від цього залежить, чи стане вчитель для дитини близькою людиною. Надзвичайно важливим є те, щоб налагодити з дітьми гарні, доброзичливі стосунки, створити колектив, спрямувати процес навчання так, щоб дітям було цікаво вчитися, самостійно набувати знання й радіти своїм відкриттям.
Найпоширенішою технологією ситуативного моделювання в початкових класах вважаю розігрування ситуації за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація»). Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомагає учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє розвитку уяви й навичок критичного мислення.
Я прийшла до висновку, що найбільш ефективна форма роботи з батьками - це творча майстерня. Підвищити інтерес батьків до театралізованої діяльності допомогли театральні зустрічі, де батьки були активними учасниками й партнерами з виконанняролей у спектаклях, виготовлення костюмів для дітей.
Сама творча атмосфера зустрічей та спільної діяльності дитини з батьками спонукає розкритися, пізнати свою дитину, його здібності, дає можливість пишатися дитиною. Це допомагає не тільки налагодити емоційний контакт з батьками, поліпшити їх відносини, але й стати своєрідним клубом для дітей та батьків.
Основою спілкування з учнями вважаю доброзичливість і щирість, принциповість і відповідальність, бо саме від цього залежить, чи стане вчитель для дитини близькою людиною. Надзвичайно важливим є те, щоб налагодити з дітьми гарні, доброзичливі стосунки, створити колектив, спрямувати процес навчання так, щоб дітям було цікаво вчитися, самостійно набувати знання й радіти своїм відкриттям.
Комментариев нет:
Отправить комментарий